05.07.2014 19:29
лише 18+
319
    
  4 | 4  
 © Оксамит

Коли не знаєш

з рубрики / циклу «П`ять відтінків мене»

Ми дуже схожі на звіра, коли вбиваємо. Дуже схожі на людей, коли осуджуємо. Дуже схожі на Бога, коли пробачаємо. (Бруно Ферреро)

Чому пишу?

Бо розривається в душі.

Немає певних знаків розділових.

Шляхи розходяться, 

В траві стежки, 

І сни, що віднесуть до випадкових.

Чому пишу?

Бо розривається в душі.

У спину вітер, 

І дощем слова розмиті.

Зіщулившись, ховаючи себе

Позбавивши бажань несамовитих.

Чому пишу?

Бо розривається в душі.

Над прірвою лиш крок

І в невідомість.

Не виправити грубі помилки, 

І вчинки які робить підсвідомість.

Чому пишу?

Бо розривається в душі.

І можна нескінченно говорити.

Банальність дзеркала

Подивишся не раз, 

Вирішуючи мовчки відновити.

Чому пишу?

Бо розривається в душі.

Не піднімаючись над рівнем неба.

Закривши очі, 

Розумієш, що живеш...

В кінці знак оклику?

А може і не треба...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.07.2014 23:36  Панін Олександр Миколайович... => © 

Дякую за вітання.

 13.07.2014 21:36  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Я вітаю Вас з Днем народження!!!

 05.07.2014 10:07  Тетяна Белімова => © 

Близько і зрозуміло. У кожного свій шлях і своє писання. Але ваші роздуми чомусь видалися знайомими.

 04.07.2014 18:09  Деркач Олександр => © 

Гарно...сподобалось - ховаючи себе, часто хочеться заховатися за ЛГ)

 04.07.2014 14:40  Світлана Рачинська => © 

Хвилювалася читаючи кожне - чому пишу? І розривалося в душі. Вірш дуже красивий, ліричний і невимовно сумний.

 04.07.2014 14:21  Панін Олександр Миколайович... => © 

Дуже тривожно. Вірш досконалий.