На Івана Купала
Сьоме липня – з давнини проходить прощання
З Ярилою – богом сонця, життя й процвітання.
Бог родючості й життя – божество це давнє –
Дні почали йти на спад від сонцестояння.
Іван-Травник нам дарує цілющії трави,
Щоб були усі здорові і хвороб не мали.
У цю ніч купальськую тай не можна спати –
Бешкетують перевертні й русалки хвостаті.
Водяні й лісовики – вся нечиста сила,
Все прекрасне і чудове загалом би змила.
Чудодійну здатність мають рослини й тварини:
Розмовляють між собою усю ніч до днини.
А дерева високії так, ніби їм тісно,
Переходять в ніч купальську із місця на місце.
І це древнє торжество люди вберігали,
Найулюбленішим святом вони його звали.
Вінки, сплетені із квітів, на воду кидали,
Через вогонь парами відважно стрибали.
А ті квіти, зілля й трави духмяно хмеліли –
Від любові і кохання серце й душа мліли.
У цю ніч, що на Купала, язичники знали,
Щоб було змішання крові, про це вони дбали.
І любов, і чарування – кохання доволі,
Щоб і серце і душа та й не знали болю.
Квітку папороті знайдеш – щастя й любов буде,
А ту нічку парування ніхто не забуде.
Про ті звичаї прадавні треба пам’ятати,
Про чудову ніч купальську з трепетом згадати.
с. Нижні Станівці, Буковина, 06.07.2013
.gif "{#}")
