Квітка папороті
з рубрики / циклу «Лірика квітів»
Ой на Івана та й на Купала
Папороть сумна враз квіткою стала!
Між трави тирлич вогнем палала
У чарівну ніч – ніч на Купала.
Ось шелеснув ліс насторожено:
Квітко, так тобі наворожено…
Спішить суджений вночі з далини,
Вогнецвітом мрій йому лиш сяйни…
Доленьку свою ждала сотню літ,
Вмить красунею стане диво-цвіт!
Швидко час мине… Листячко тремтить…
Милий, стрінь мене… Зупинися, мить …
Та гіркою ніч для квітки була,
У траві тирлич мрія відцвіла!
Згасила вогонь ранішня роса…
Зів‘янь, охолонь, дівоча краса…
Чи то в ніч страшну, чи в казці було:
Мрію ще одну щастя не знайшло…
Квітку відшукай через хащі літ.
Лиш для тебе, знай, сяє Вогнецвіт!
