КВІТУЧА ПОВІНЬ ДУШІ
Cлова, текст, відео пісні «КВІТУЧА ПОВІНЬ ДУШІ» Тетяна Чорновіл
Яка б не схлинула пора крізь повінь літ,
Між скреслих снів свою розшукую весну,
Щоб на розквітлих відчуттів щемкій межі
В п’янких казок майнути вир.
Ох, як неслушно барви ллє весняний цвіт!
В квітучу повінь я без роздумів пірну
Під ніжні схлипи безрозсудної душі:
– Весна… Весна, прошу, повір…
В весен диво полум’яне
Мрій розквітом серце п’яне,
В запашній квітучій зливі.
Потонути кличе лунко.
Ти, кохання мого квітко,
Не заманюй в вир так швидко,
Пелюстки твої тремтливі
Пахнуть чарами цілунку.
Полину я квітучим дивом навпрошки
Крізь золотаву пісню збуджених джмелів,
Із запашних суцвіть ласкавим промінцем
Думок терпких зіп’ю нектар.
Услід мелодії тендітні пелюстки,
Злетять за обрій, розгубивши краплі слів,
Ніч ті слова у вірш збиратиме тихцем,
Немов весни квітучий дар.
В весен диво полум’яне
Мрій розквітом серце п’яне,
В запашній квітучій зливі.
Потонути кличе лунко.
Ти, кохання мого квітко,
Не заманюй в вир так швидко,
Пелюстки твої тремтливі
Пахнуть чарами цілунку.
