Ріки червлені війною
з рубрики / циклу «СКОРБОТНІ СПАЛАХИ ЗЕМЛІ»
Вщент наповнені амфори б`ються.
Розбавляючи кров`ю вино,
Ллються ріки червлені і ллються;
Десь катюги полюють-крадуться,
Як на друзки душа - все одно.
Пасторалі святі забувають,
А чесноти плюндрує війна.
Дощ Землі співчуває-вмиває;
Полем зранений звір сновигає
І спиває калюжу до дна.
І ні солодко-солоно. Гірко.
Ще й розмило водою вину
Між кісток, що в підніжжі без ліку,
Стогін стишений ранить до крику:
"Боже, як пережити війну?.."
