Знов за крок до війни: чи кінця, чи початку

з рубрики / циклу «Чи( )є майбутнє?»

Знов за крок до війни: чи кінця, чи початку.

Хто історію, Боже, таку нам писав?

Чи ж ми, Боже, самі на своєму світанку.

У похмурий тунель застрибнули. Нехай.

Знов за крок до війни. Куди ділися друзі?

Що клялись захищати від люті і зла.

Ми наївно ж бо втрапили в пастку ілюзій,

Підпустивши змію, наче брата. Нехай.

Знов за крок до війни. Так, звичайно, ми винні.

Бо ж не вчили історію власних дідів.

Й замість того щоб знов не гребтись в павутинні,

Ми покірно плелись туди роки і дні.

Де ж нехай? Та нехай воно світиться в пеклі!

Хай горить у вогні разом з нашим ярмом!

Ми відбили у долі у бійці запеклій

Право вільно й безстрашно вправлятись кермом.

Тож нехай що було — те було і хай буде.

Ми минуле не в праві міняти своє.

А майбутнє? Його нам не знати. А люди

Вже й так знають: “Братове, у нас воно є!”

18.07.2014