РОЗІРВАНЕ НАМИСТО
з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»
Збираюсь на вечiр. Так личко пашить...
Вже пізно?! Мені щось не спиться!
Спішу одягнутись i в люстрі спішить
Моя пишнокоса двійниця.
У сукні вечірній гарнесенька я,
Що кращих на світі немає,
Струнка й молоденька двійниця моя
На мене з під вій поглядає.
Рвонувся намиста разок у руці...
Досадно! Та що там казати!
В долоні моїй намистинки оці
Не встигну я вже нанизати.
.................................
І кинулась раптом в постелі стара,
Спросоння кулак розтуляє...
Світає вже, ліки ковтати пора,
В долоні намиста немає...
- До чого цей сон? Може буде біда? -
Стара сама в себе питалась.
Як та полонянка, душа молода
В старечому тілі металась ...
