Велет
Велет не спав, поправляв подушки і ковдру.
Спека розлила себе до усіх куточків.
Серп золотавий вгрузався у чорний обрій.
Велет змочив у дощівці нічну сорочку.
Десь загриміло, загримало і полилось.
Тут навіть скло у вікні пересохло. Спрага
Спати не дасть. І за що світ упав в немилість -
Бродить повітря мокре, як винна брага.
Велет не спить. Ліжко ствердло скелястим плато.
Велет один. Місто грози знов надурили -
Попростували геть. Самота затята
Зрізує снів і образів половину.
Ножиці пам`яті спати не дозволяють
Більше, ніж спека, більше, ніж шум знадвору.
Як же забути, що вовком відбивсь від зграї?
Як же заснути без кореня мандрагори?
5.08.2014
