06.08.2014 15:43
for all
90 views
    
rating - | no usr.
 © Георгій Грищенко

Дід

Постояв дід

Біля воріт, 

Смоктав свою цигарку

І думав про Одарку.


Ще не стара, 

Саме пора

Зійтися й разом жити, 

Турботи поділити.


Бо в самоті

Ми вже не ті, 

Коли дружину мали, 

Раділи, не страждали.


Отож цей дід

Пішов в обід

До милої Одарки, 

Але вже без цигарки.


Сказати їй

Про намір свій, 

Тримав він в подарунок

Цукерочок пакунок.


Їй все сказав, 

Пакунок дав, 

Вона йому - я вдячна

Й придумала обачна.


Хай буде так, 

Як свисне рак, 

Тоді приходь до мене, 

Щоб разом жить, Семене.


Й дід пригадав

Як їй казав, 

Ще раки не свистали, 

Щоб ми подружжям стали.


Засмучений, 

Замучений

Пішов Семен додому, 

Щоб й далі жить самому.



м. Київ, 12.06.14.

Публікації: Георгій Грищенко

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись