Дід
Постояв дід
Біля воріт,
Смоктав свою цигарку
І думав про Одарку.
Ще не стара,
Саме пора
Зійтися й разом жити,
Турботи поділити.
Бо в самоті
Ми вже не ті,
Коли дружину мали,
Раділи, не страждали.
Отож цей дід
Пішов в обід
До милої Одарки,
Але вже без цигарки.
Сказати їй
Про намір свій,
Тримав він в подарунок
Цукерочок пакунок.
Їй все сказав,
Пакунок дав,
Вона йому - я вдячна
Й придумала обачна.
Хай буде так,
Як свисне рак,
Тоді приходь до мене,
Щоб разом жить, Семене.
Й дід пригадав
Як їй казав,
Ще раки не свистали,
Щоб ми подружжям стали.
Засмучений,
Замучений
Пішов Семен додому,
Щоб й далі жить самому.
м. Київ, 12.06.14.