Залізні пута, міцні кайдани...
Залізні пута, міцні кайдани,
Товсті ланцюги та розірвані рани.
Завжди супроводжують шлях до свободи,
Що діє на нас, як цілющії води.
З віків у віки всі жили без надії,
Ховаючи в полі затоптані мрії.
Руками закривши розплющені очі,
Народ, як сліпець, серед темної ночі.
Та в кожної драми завжди є кінець,
І часом, буває, прозріє й сліпець.
Якби ми сказали хоч декілька слів,
Почули б тоді вільний спів солов’їв!
