Етюд

Усе йде, все минає...

Нові назви в серці не приживуться.

Стерти гумкою зайвих, 

Зрозумівши, що сміються.

Дилетант скаже

- Пензлем малюють.

Але можна іще зліпити, 

Можна ковзати, вібрувати, 

Шматувать, роз`єднать, пов`язати...

Скільки техніки в тому писанні, 

Філігранню по серцю ноти.

Ніби колір один і той самий, 

А різниця?

Нема напроти...

Так хотілось багато сонця, 

Щоб купалось ніжно в волоссі, 

Щоб заплуталось в дивних барвах, 

І кричати, мов стоголосі!..

Щоб від того така насолода, 

Щоб закреслити все ненависне, 

Вчитись жити, уже по новому.

Малювати легке, що не тисне...