Ти знаєш, я дочекаюсь
з рубрики / циклу «Колись я тобі скажу»
Гоню від себе думки недовіри,
Нитки кохання в клубок.
У що я вірю?
Сама незнаю,
Ховаючи біль за повітря ковток.
Ще день і нічого не зміниться знову,
У круговерті минає весна.
Торкнутися б тільки,
І серце на крилах,
І спів у душі солов`я.
Гоню від себе думки недовіри.
Ажурне плетіння гачком.
Літо настане.
Волошками поле,
І вітер обдасть холодком.
Голову вище!
Почутися б тільки,
І вирветься крик із душі.
На шиї намисто,
Тримаюся стійко.
Незнаю, чи вірю, чи ні?..
Гоню від себе думки недовіри.
У коси зав`язаний лист.
В осінньому золоті дні жовто-сині,
І терпкії трави в вінок...
Посмішка завжди!
Цілунками б вкрити,
На віях застигла сльоза.
Змучена довгим...
В душі переймаюсь,
Та рівна і горда хода.
Гоню від себе думки недовіри.
Мереживом білим зима.
Іней покрив гіркий смак горобини,
І відчай на душу ляга...
Торкнутись, почути, цілунками вкрити!!!
На посадкову літак.
У що я вірю?..
Десь в темряві ночі,
Годинник чітко у такт...
