20.08.2014 20:41
для всіх
168
    
  1 | 1  
 © Вікторія Єрьоменко

ДОЩ

Стукає у шибку знахабнілий дощ

Сірий і безмежний. Зачекай.

Не надійся навіть утекти від болю

За стіною крапель. Так і знай.


Він гуляє завжди по оцих дорогах

Де гуляти можем я чи навіть ти, 

Та не зможе дощ цей, як розтануть хмари, 

Із собою смутку й туги віднести.


Сірий і порожній, як душа у тебе, 

У людини тої, що втрачає все.

Дощ такий холодний і холодний дотик

У цього нахаби, що лиш сум несе.


Не шукай у ньому втіхи чи розради, 

Він скінчиться швидко, як усе в житті.

Пошукай спочинку, пошукай любові, 

Як знайдеш, то смуток щезне в забутті.



1999 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!