ДОЩ
Стукає у шибку знахабнілий дощ,
Сірий і безмежний. Зачекай.
Не надійся навіть утекти від болю
За стіною крапель. Так і знай.
Він гуляє завжди по оцих дорогах,
Де гуляти можем я чи навіть ти,
Та не зможе дощ цей, як розтануть хмари,
Із собою смутку й туги віднести.
Сірий і порожній, як душа у тебе,
У людини тої, що втрачає все.
Дощ такий холодний і холодний дотик
У цього нахаби, що лиш сум несе.
Не шукай у ньому втіхи чи розради,
Він скінчиться швидко, як усе в житті.
Пошукай спочинку, пошукай любові,
Як знайдеш, то смуток щезне в забутті.
1999 р.