20.08.2014 21:56
для всіх
190
    
  - | -  
 © Вікторія Єрьоменко

Про те, що скінчилось

Кохати – боляче, забути – неможливо, 

Немає виходу тунель нерозумінь.

Невже любов вірність не важливі, 

Бо зрада в домі їх сховала в тінь.

Хвилини щастя вмерли непомітно, 

Слова забуті, наче їх і не було, 

А той, хто ще учора був як рідний, 

Втоптав мою довіру у багно.

Не хочу білу сукню і фату, 

Бо невзаємність їх забруднить у вугілля.

Хоч все було і не забути ту

Чекану шлюбну ніч, сумне весілля.

Покинути б усе, щоб утекти, 

Куди? Як краю світу не буває…

У серці камінь, і той камінь – ти, 

Кохати боляче, та я чомусь кохаю.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!