23.08.2014 14:26
для всіх
114
    
  - | -  
 © Георгій Грищенко

В осінній вечір

Я в осінній заплаканий вечір, 

Коли сумно стає на душі, 

Накидаю плащ чорний на плечі

І броджу, де шепочуть дощі.


На бульварі нікого немає, 

Тільки Гоголь стоїть в самоті, 

Пожалітися може бажає, 

Як-то гірко стоять в темноті.


Вам у бронзі стояти віками, 

Хоч й подряпали Ваш п`єдестал, 

Ми ж не вічні під цими дощами

І не вічний життєвий цей шал.


Прислухаюсь, дощі все шепочуть, 

Гоголь, вилитий в бронзі, мовчить, 

А в кав`ярні щосили регочуть, 

Та життя сумувати навчить.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!