Міська повітруля
Темний вечір. Ліхтарі. Сама.
Вже туманом нічка покропила.
Не боюсь – ця світла пелена
Робить так, що виростають крила.
Розправляю їх. Ще не лечу.
Ніжно глажу це шовкове пір`я.
Я його ніколи нге зречусь,
Навіть коли згаснуть всі сузір`я.
Підіймаюсь вище. Воля. Вир.
Місто сіре спить внизу спокійно.
Крізь туман не видно зовсім зір,
Але мені байдуже. Я вільна.
Поспішаю. Час вже на межі.
Покидаю віхолу казкову.
Заховайтесь, крила, у душі.
Завтра в лісі випущу вас знову.
