24.01.2015 20:24
для всіх
198
    
  5 | 5  
 © Оля Стасюк

Міська повітруля

Міська повітруля

Темний вечір. Ліхтарі. Сама.

Вже туманом нічка покропила.

Не боюсь – ця світла пелена

Робить так, що виростають крила.

Розправляю їх. Ще не лечу.

Ніжно глажу це шовкове пір`я.

Я його ніколи нге зречусь, 

Навіть коли згаснуть всі сузір`я.

Підіймаюсь вище. Воля. Вир.

Місто сіре спить внизу спокійно.

Крізь туман не видно зовсім зір, 

Але мені байдуже. Я вільна.

Поспішаю. Час вже на межі.

Покидаю віхолу казкову.

Заховайтесь, крила, у душі.

Завтра в лісі випущу вас знову.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.01.2015 06:48  Деркач Олександр => © 

Класно!

 25.01.2015 11:12  Тетяна Белімова => © 

Гарно і піднесено. Трохи є одруківок. Глянь ще разок.

 25.01.2015 01:57  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Дуже сподобалось!

 24.01.2015 20:40  Світлана Рачинська => © 

Відчутно, що натхнення було повітряним, легким, невагомим!) Попри те, що згаснуть всі сузір"я - підійматись у вир справжнє диво! І велика сила волі) Яка є у нашої Олі) Гарно!