Ожиновий рай
з рубрики / циклу «Про долю»
Не зволікай, кликала йди,
Духмяні, смачні мої ягідки,
Хоч гонорова, колюча це так,
Яка ж неповторна скажу я на смак.
Не зволікала до лісу майнула,
Про негаразди і втому забула,
Колюча, солодка, усе водночас,
Ожиновий в лісі скажу вам кураж.
З’єднались в єдине – насолода і біль,
Скажу вам по правді була в мене ціль,
Зимою зігріє ожиновий чай,
Лови кожну мить лиш не дрімай.
Страшна завірюха мене не злякає,
Ожинове літечко в хаті літає.
м. Славута,
