06.09.2014 01:28
18+
291
    
  5 | 5  
 © Ганна Коназюк

Прозріння

Прозріння

з рубрики / циклу «Новітня історія»

Як сонця промені вмиваються дощем - чекай веселку

Барвистую!.. Побачити її - везіння!

Коли земля твоя червона від крові, а з ніг цурпалки -

Чекай прозріння!


Полуда впала із утомлених очей у покоління

Стражденного!.. І пращурів ожили гени.

Вже не поставлять Україну вороги тай на коліна!

В напрузі вени!..


І коли серце виривається з грудей - пишу катрени

Із клаптиків... Думки мої бувають різні...

Десь породілля овдовіла, кричучи під звук сирени...

Пологи пізні.


Після хрестин - садочок, школа... Її син - козак кремезний

Та люблячий. І пам`ятає про коріння...

Дітей ростить, Вкраїну любить. Глянь на схід - паркан грубезний!

Плоди прозріння...



Київ, 06.09.2014

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.09.2014 00:47  Антоніна Грицаюк => © 

Сильні слова!

 06.09.2014 18:55  Тетяна Белімова => © 

Великої філософської глибини твір! Авторський біль за свій народ і час, у якому нам усім довелося вкусити чашу страждань і муки (кому душевної, кому фізичної) такий відчутний... І найболючіше від того, що ніхто не відповість за це! От що найстрашніше! Як не відповів ще жоден снайпер за вбивства на Майдані у лютому.

 06.09.2014 17:55  Світлана Рачинська => © 

Вірш просто надзвичайний... З пережитими емоціями, словами, репліками... Ань, ну просто дуже зворушливо і глибоко... Зачитуюсь...

 06.09.2014 15:26  Олена Вишневська => © 

СИльний вірш, Аню! Болючі рядочки, але нове життя дає нову надію!

 06.09.2014 09:35  Тетяна Чорновіл => © 

Сильний вірш! Нехай буде так!

 06.09.2014 06:56  Деркач Олександр => © 

для такої теми дуже чудова поезія