В серці не тримай
Маленька історія великого майбутнього
Дощ не плаче, хмарок синь
в головах від сонця лінь.
Вулиці на пів порожні
всі, як гості подорожні.
Магазини ще пустують –
спека з холодом нуртують.
На прилавках стоять квіти,
воду п’ють від спеки діти.
В окулярах відблиск сонця
на дівчат хтось дивиться з віконця.
Тільки Анна йде сумна –
плаче із журби вона.
Раптом щось перед очима впало,
і ридання обірвало.
Стукіт із під’їзду чути –
він прийшов своє вернути.
Сталось щось між обома людьми
хвиля кохання вийшла з пітьми.