І плакало небо
з рубрики / циклу «Емоційні сплески»
І плакало небо, сльозами вмиваючи землю,
І світ розчинявся у темряві згірклого дня
Хотілося тільки єдине – завмерти
Не чути нічого й не бачити. Навіть у снах
І плечі здригались від холоду вицвілих буднів,
Стискалося серце й зрадливо тремтіли вуста
І думка закралась: що ж буде у грудні,
Якщо вже у вересні ти до безтями «пуста»?
Пуста?! І якась непомірна енергія бунту
Уже підіймається з самого денця єства:
Ти ж можеш сама сформувати підґрунтя
Для радості. Просто шліфуючи вражень кристал
Ти можеш наситити простір любов’ю
Додати відтінків тепла й доброти
Забарвити ніжністю дійсність. Живою.
Іще безліч чого в собі віднайти!
Харків, 24.09.2014
