Віолончельний плач на Кайзервальді
Це вже осіння музика одвічна
В тій осені усе здавалось звичним
Якби не голос музики Вівальді
І навіває пишне жовте листя
Кохання спомин, затишок колиски,
Тепло каміну і гуцульський ліжник
Настояний на травах чай іскристий
Так гарно охолонути від спеки
Так втішно відпочити вже від літа
Згадати плани близькі і далекі
Зростити нові вечорові квіти
Старий трамвай везе кудись у казку
І хочу, щоб тривала ця мандрівка,
Щоб раптом я отримала підказку
Де тиха пристань моя і криївка
