Намалюй мені...

з рубрики / циклу «Колись я тобі скажу»

Розумних жінок чоловіки відмічають, гарних очима "вихоплюють" з натовпу, і тільки чарівних не забувають... (Софі Лорен)

Шовком намалюй...

Намалюй з метеликів плаття,

Серцем і душею намалюй.

Намалюй із ніжних слів перлинки,

Вишукане у просте кольє.

Намалюй високе, тепле небо,

Де хмаринки з дорогого ришелье.

Намалюй з росинок ноти.

Легкість музики,

Пір`їнками боа.

Де нема печаток і кордонів,

Недомовленого, темного нема.

Намалюй джерельні краплі.

Смуток вечорів, далеко заховай.

Сріблом вишиті яскраво зорі,

Чистим переливом водограй.

Намалюй пташиний спів різноголосий.

Яблука достиглі намалюй.

Вітер, що заплутався в волоссі,

Руки, що пригорнуть намалюй.

Намалюй той дощ, який танцює,

Усмішку веселки намалюй.

Подих, погляд, рух, який хвилює.

Час, який летить, теж намалюй.

Намалюй зеленооку щирість.

Впевненність, довіру намалюй.

Біле намалюй красиво,

І червоне соковито намалюй.

Намалюй спокійний сон,

Квітучі трави.

Втомленісь... мовчанням намалюй.

Ніжну шовкову задуму,

Що загорне у бажання намалюй.

Намалюй умите, світанкове,

Де від спогадів покотиться сльоза.

Тишу намалюй ранкову.

Безкінечність, де закінчення нема...