Дозволь мені...

з рубрики / циклу «Колись я тобі скажу»

Людина без мрій дикий сад. в якому не ростуть квіти... Не всі мріють і бачать сни однаково. (П. Коельйо)

Дозволь мені помріяти рано, вранці,

Ще в пам`яті живий уривок сну...

Не хочеться з обіймів ковдри вириватись,

Зігрітий шовк.

Думки у записну.

Дозволь мені помріяти з тобою.

Осінній ранок так повільно настає.

Бліде і неяскраве світло,

Незрозуміти.

Видно чи сумне?..

Дозволь мені у мрії полетіти,

В природній стиль в багатство кольорів,

У пору бабиного літа,

У пісню відлітаючих птахів.

Дозволь мені намріяти з тобою,

Умитий сонцем день в убранстві золотім,

Де є реальність, почуття, де є розмова,

Де незвичайне бачиться в простім.

Дозволь мені відчути свої мрії.

Закутав вечір у фантазію свою,

Де сподівання, де бажання, де надія,

Де віддзеркалиться живий уривок сну...