На клавішах, біля вікна
Мелодія долинала з кімнати.
То тихо заграла сестра.
Вона так любила пограти,
На клавішах, біля вікна.
А я лише мовчки дивилась,
Бо слів не змогла я знайти.
А клавіші дивно так злились,
І тихо ті ноти цвіли...
Як квіти, тендітні і ніжні.
Ці звуки зливались в одне.
Дивилась я тихо і ніжно,
Не вірила просто я в те...
Але потім раптом згадала,
Що й я колись була така,
Як я проти волі так грала,
Й минала у звуках весна.
Всміхнулась, і стерла я сльози,
Хоч знала, що прийде весна,
І сяду за клавіші, може,
І гратиму так, як вона!
