Пухнасте щастя
Я шукала повсюди щастя,
А насправді воно було поряд.
Тут сиділо. Маленьке, пухнасте.
Засинало від подиху моря.
Я писала. Як завжди. Тихенько.
І раділа, що маю це щастя.
А воно уві сні муркотіло
І бажало, мабуть, тільки ласки.
Я всміхнулась, подумавши знову,
Що так легко його розумію,
А воно мало все – щастя й волю,
А я мала його – свою мрію.
Хвилі моря були ледь помітні,
Вітер – тихий, приємний, спокійний.
Я сиділа за столиком, з вітром,
А воно прокидалось й раділо.
Обережно погладила «щастя»,
Кошеня лиш замружило очі.
Я сиділа тихенько. Стемніло
І ми разом раділи цій ночі.