29.09.2014 17:05
для всіх
193
    
  1 | 1  
 © Георгій Грищенко

Дуб

На узбіччі дороги швидкої

Чорний дуб зустрічає весну, 

Рік трьохсотий минає в спокої, 

Дуб прокинеться в травні від сну.


Не скидає торішні листочки

І не вірить у ранню весну, 

Навкруги його рідні дубочки

Згуртувались в сімейку одну.


Оптиміст і завжди обережний, 

Бо інакше так довго б не жив, 

Скрізь порядок у нього належний

І не любить сюрпризів і див.


По дорозі ж авто пролітають, 

Чадом труять навколишній світ

Люди дуб не завжди помічають, 

Їм замало відпущених літ.


Люди хочуть все зараз й побільше, 

Про майбутнє - турбота не їх, 

Своє Его для них наймиліше, 

Бо раби забаганок своїх.


На дорозі на смерть хтось розбився, 

А зустрічні авто все ж летять, 

Від швидкого життя хтось стомився, 

А дубки сто літ тихо стоять.


Битий шлях дуб завжди пам’ятає

І рогатих волів й чумаків, 

Люд же пращурів власних не знає, 

Окрім близьких хіба що дідів.


На узбіччі дороги швидкої

Дуб трьохсоту стрічає весну, 

Людям долі бажати б такої -

Триста літ не лягати в труну.



м. Київ, 11.04.07

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 29.09.2016 09:11  роман-мтт => © 

забрав собі!

 30.09.2014 11:57  Тадм => © 

та хтозна, чи потрібні людям ті триста років. вони й упродовж 75 не знають що робити зі своїм життям часто