ДРАБИНА У НЕБО
вилита з мідних карбованців -
небесні маляри-штукатури
ведуть профілактику
будної підлоги,
чистять її від карбону,
пивних плям, крові й легенд про Пілата.
З бляшанок, сердець, махорки
вилито кожен карбованець,
з церковного парафіну -
кожного маляра-штукатура.
Актори,
що грають богів,
у протертих котурнах
пихато витоптують хмари,
мов шпилі Сорбонни.
Понтій Пілат настовбурчує,
як сполоханий спаніель.
Його примружене
око-окупант
окидає усіх присутніх.
Колишній прокуратор
бомжує
під мостом
жмеринської залізниці,
це вам не Іспанія -
дрижаки
лізуть
по старечій спині.
Сутінки...
Пілат, як недійсна зарплатна картка -
теж "invalid", але набагато глибше –
в очницях.
Життя його
кігтями
міцно вхопило за карк
і просичало:
"Тільки знову, тварюко, почни!"
Грім загарчав,
як голодний,
злий
сіроманець.
Вдарила різко байдужа,
холодна блискавка,
і осяяла бомжа з Юдеї,
страшного й готичного зблизька,
і чомусь іздалеку здалося,
ніби він одягається від Armani.
Окупант настовбурчує вухо з боку кордону.
Блискавка б`є мідяками
в дерев`яну драбину.
Куранти.
Військо пішло по фронтах,
мов порвався гігантський кондом.
Зі сходу іде грізний,
новітній зразок
прокуратора.
З пошарпаного патефона
несамовито вириваються звуки.
Пілат заворожено слухає,
ізнов настовбурчивши вухо:
"Він собою на Півдні вже Крим накрив,
та на більше -
забракне
розмаху
крил!"
06.10.2014 23:26 