ДЕНЬ ПЦПП

Без них би рука поетова

(жодна!)

Не зіпсувала й листка, 

Не нашкрябала б

жодного

слова!

Працівник паперової фабрики

Бере клейку целюлозу, 

Заливає її на гігантське деко.

По периметру

пальцями турботливо розмазує, 

ялозить, 

як стара єврейка, 

що випікає "вуха Амана"

під час Пуриму.

Він з любов`ю пресує папір

гідравлічним пресом.

Уявляє собі, як поети

будуть лити на нього

свій космос, 

як замайорять

кольорами веселки

літери в жовтій пресі, 

і як пакунки з книжками

заблищать

цеховою

віскозою.

Працівник паперової фабрики

ховає за пазуху

ворох паперу свіжого.

Віриш?

Він крадькома іде

до своєї крихітної

каптерки, 

розгладжує

білосніжні аркуші, 

з яких проростуть

недопалки й вірші, 

і пише на них

про свої зорі й галактики, 

доки

рука

не затерпне.