Народи мене знову, річко
Народи мене знову, річко,
І краплини твої заповзуть через скроні,
І осядуть в клітинних важких вакуолях,
Промітозять у ядрах усі ДНК,
Щоби стало по два,
Не одна, але два.
Поворож мені, сонце, на блюдці, на каві,
Безсердечній коричневій гущі того,
Що можливе у світі при світлі,
А при сутінках можна усе,
Бо народжену річка несе.
Ось дерева ростуть з тебе, земле,
Ось травинки вростають у тіло,
Збігло літепле літо затепле,
Віддощило, відбилось від рук й полетіло.
Земле, земле, я тут, я востаннє за-
Черпну з тебе пригорщу чорну, як дьоготь,
Прикладусь до прозорості мокрої скронею
Повернусь до холодноі матері в повінь.
Народи мене знову, річко...
29/09/2014
