Осіння пані

з рубрики / циклу «Про Природу»

В ліс прийшла осіння пані,

Добре всюди роздивилась,

В золотистому жупані,

Із озерця вмилась.

Для краси не вистачає,

Для неї намиста,

Із-за дуба виглядає,

Мов та диво-чарівниця,

Намисто низала,

Буде все тут, як годиться,

Про те добре знала.

З голови зняла хустину,

Нею стряхнула,

У тоненьку павутину,

Весь ліс огорнула.

Літо баби покотилось,

Із лісу на поле,

На хвилинку зупинилось,

Трактор землю оре.

Зачекало, а тоді,

Ріллю застелило,

Притулилось до землі,

Щоб гарно родило.

А на річці очерет,

Щось тихо шепоче,

Йому також тут не мед,

Він зігрітись хоче.

Потрусила, не лінилась,

Осінь знов хустину,

Скажу гарно потрудилась,

Вкрила, мов дитину.

Сонце з неба аж сміється,

А вона ж радіє,

До ладу все їй вдається,

Усе вона вміє.

м. Славута,