17.09.2016 14:57
для всіх
219
    
  4 | 4  
 © Ольга Шнуренко

Сумна пора осіння

з рубрики / циклу «Громадянська лірика»

Вже догоріло літо в сонячнім промінні, 

Занадто швидко сохне листя і трава, 

Жалкую, що змінилася пора осіння, 

Раніш була червоно-жовта, золота…


Було спекотним літо, як вогонь пекельний, 

Не часто небо дарувало нам дощі, 

Зміліли ріки, береги - немов пустеля, 

Колодязі стоять пусті і мовчазні…


Не чути скрегіт корби й брязкіт ланцюговий, 

На клумбах квіти, як гербарій-сухостій...

В яких краях ти, Осінь, одяг свій святковий

залишила й прийшла жебрачкою в свій дім?


Мабуть сумуєш, ніби мати, за синами, 

Що не побачать вже твою живу красу -

Ніхто не залікує рани орденами, 

Назавжди в серці горе втрати, біль і сум…


А може Осінь така тепла, наче літо, 

Щоб як найдовше наших воїнів зігріти...



м. Київ, 17.09.2016

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.09.2016 14:54  Світлана Рачинська => © 

Вірш чудовий. Знаючи Ваше тепло і душевність, по-іншому просто не могло бути.......

 19.09.2016 11:30  © ... 

Я прочитала статтю про осінні прогнози стосовно війни, економіки і життя в Україні, і саме під впливом прочитаного написала цей вірш. А ще була на прогулянці в лісі, і власними очима бачила це іржаве листя....

 17.09.2016 23:45  Ганна Коназюк => © 

Красива у Вас Осінь!.. Чудово!!!