21.10.2014 00:15
для всіх
353
    
  4 | 5  
 © Світлана Холодна

Знаєш

з рубрики / циклу «Про любов...»

Знаєш, я согогодні не засну, 

спогад ятритиме душу…

Згадка про тебе, нашу весну, 

маю забути! Мушу...

Знаєш, не має рідніших як очі твої, 

світлого меду – колір дивний, 

Обійми нестримні, губи п`янкі…

й досі кохаю, мій милий...

Знаєш, як заздрю усим хто поруч, 

хочу почути хоч голос твій?

Я захлинаюсь, тону у любові

і серце шепоче- ти мій...ти мій!!!

Але ти Не мій і не будеш...

Ти спогад, ти біль, ти печаль моя, 

Одвічне питання "люба чи згуба?", 

Тобою жила... "заблукала" я...

Знаєш, все ж мрію щоб був щасливим, 

Поруч кохана і дітки росли, 

Доле моя, мій спогад зрадливий, 

за тебе усі молитви.

... Ти десь живеш і свої маєш справи, 

Вже зовсім забув про кохання моє, 

Пожартувала доля над нами, 

Та знай, що у тебе я завжди є. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 22.10.2014 09:51  Тетяна Белімова => © 

Жертовна самовідданість - це і є кохання.

 21.10.2014 01:07  Панін Олександр Мико... => © 

Гарна думка, може бути темою наступного вірша.

 21.10.2014 00:58  Ганна Коназюк => © 

Гарний вірш про ніжні почуття...) Красиво!

 21.10.2014 00:40  Панін Олександр Мико... => © 

Самозречення... Воно не знайде подяки. Але нічого не вдієш, якщо героїня живе своїм самозреченням.
Нічого не можна зробити, хоча зробити дуже просто, але, але...
Поезія гарна.