Знаєш
з рубрики / циклу «Про любов...»
Знаєш, я согогодні не засну,
спогад ятритиме душу…
Згадка про тебе, нашу весну,
маю забути! Мушу...
Знаєш, не має рідніших як очі твої,
світлого меду – колір дивний,
Обійми нестримні, губи п`янкі…
й досі кохаю, мій милий...
Знаєш, як заздрю усим хто поруч,
хочу почути хоч голос твій?
Я захлинаюсь, тону у любові,
і серце шепоче- ти мій...ти мій!!!
Але ти Не мій і не будеш...
Ти спогад, ти біль, ти печаль моя,
Одвічне питання "люба чи згуба?",
Тобою жила... "заблукала" я...
Знаєш, все ж мрію щоб був щасливим,
Поруч кохана і дітки росли,
Доле моя, мій спогад зрадливий,
за тебе усі молитви.
... Ти десь живеш і свої маєш справи,
Вже зовсім забув про кохання моє,
Пожартувала доля над нами,
Та знай, що у тебе я завжди є.
