Тадм Ні, не сумую – втомилася
Ні, не сумую – втомилася…
Знаєш, як часом бува,
Коли таки причепилася
Справжня чума – суєта:
Рівень зашкалить супутнього -
Купа поточних справ
Глянеш: нічого путнього,
А воно день вже й пропав…
Й якось стає образливо,
Ніби марнуєш життя…
Чому відразу - вибаглива
до всіх аспектів буття?!
Просто ледь-ледь знесилена,
Тому й сама не своя,
Але й відчуття посилені:
Втомилася значить Жива!!!
Харків, 25.10.2014
29.10.2014 16:08 Тетяна Чорновіл => © |
 Гарна форма і зрозумілі роздуми. |
27.10.2014 14:46 Олена Вишневська => © |
 Класно, Танюш!... Дуже сподобалось! |
27.10.2014 08:11 Тетяна Белімова => © |
|
27.10.2014 06:54 Деркач Олександр => © |
 Класно, сподобалось |
26.10.2014 23:07 Світлана Рачинська => © |
 Вибаглива до всіх, бо вибаглива до себе.... Це знайомо! І про втому вірно... дуже сподобався вірш. пошук рівноваги життєвої і картинка супер доповнює! Чудово! |
26.10.2014 22:22 Мальва СВІТАНКОВА => © |
 Жива!!! І я ... жива! Вірш про це нагадав на пару з стомленими стопами. ДЯКУЮ |
.gif "{#}")
відпочивай, сонечко! прагнення бути досконалою - це класно! ну як трішки і втомишся, це зі шляху не зіб`є - правда ж?))