09.10.2014 23:17
for all
206 views
rating 5 | 2 users
 © Світлана Холодна

Історія однієї родини... Дідусь

Все, що лишилось- фото внука...

і душу болем розпина!

В очах застигла люта мука, 

вуста забули про слова. 

Дитино моя, як так сталось, 

що ти пішов у небуття, 

А я лишився, що ж зосталось?

Лиш співчуття, лиш співчуття …

Я теж колись відстоював країну, 

боровся не жаліючи себе, 

А нині внуки побратимів, 

без жалю убили тебе!

І як так сталося, дитино?

Я знаю, що інакше б і не зміг, 

Ти став на захист України, 

її любив, її беріг...

Мій хлопче, ти ж моя надія

тебе маленьким на руках носив, 

ростив як міг, беріг, леліяв, 

свій край любить так навчив. 

То ж не зумів ти в люту пору, 

відсидітись у затишку й теплі, 

Коли прийшов на землю ворог

ти став на захисті її. 

Не вибачаю я твоїх убивць, 

не вибачаю, проклинаю їх, 

Мені не страшно, я старий…

вуста німі, а скроні всипав сніг...

Мені не страшно за слова, 

кати ж бо заслуговують на них, 

Вони живуть- тебе нема, 

та кара Божа вже чекає їх. 

І навіть якщо виживуть в бою, 

Якщо повернуться до дому, 

Не знають хай ні спокою, ні сну, 

хай Душі їх горять у пеклі тому!!!


Світлана Холодна цікавиться

  • Хочете залишити відгук про прочитане?
  • Відгук

Публікації: Світлана Холодна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Сторінка: 1 з 1 | Знайдено: 4
Автор: Світлана Холодна
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Історія однієї родини...;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 17.11.2014 00:50  © ... => Олег Буць 

Ні, він не "косив", тьотя намагалася, щось придумати, та він сказав, щоб не позорила його і пішов, вже місяць минув... А з приводу прокльонів, то я завжди намагаюся бути толерантною, але мої вірші беруться невідомо звідки. І цей саме такий вийшов... 

 17.11.2014 00:42  Олег Буць => © 

Приїхав 31 серпня в відпустку, дітей на 1-е відвів до школи і пішов у магазин, де торгують мілітарними речами з Європи. Мало що - раптом повістка, то треба ж хоч подивитись що до чого. Поки ще волонтери тебе знайдуть - не підеш же голим-босим. Так от: абсолютно таке ж враження, як Ви описали. Ні, по продавцях не було видно, що вони щось підраховують, дуже уважні, багато чого радили. Але покупці ходили, як по цвинтарю... Чи це я лише свої враження на всіх поширював. Оцей лід в грудях і дикий розпач я в собі ...

 11.10.2014 15:39  © ... => Олена Вишневська 

Лєночко, дуже вдячна, за теплі слова.))) 

 11.10.2014 15:06  Олена Вишневська => © 

Та ні, що Ви, Світланочко, перебору тут немає... Ви - молодчинка, такі питання не модна обходити стороною, а душа тут повинна бути неодмінно... 

 10.10.2014 20:43  © ... => Світлана Рачинська 

Так, щемно... я довго не могла забути те відео. 

 10.10.2014 20:42  © ... => Олена Вишневська 

Дякую. Дійсно від душі, можливо, я занадто зациклилася але не можу нічого зробити з цим, боюся набриднути. Вибачте ,якщо з перебором... 

 10.10.2014 20:39  © ... => Тетяна Ільніцька 

Вчора шукала спальний мішок , брата призвали, гасала по всьому місту, вразили продавці. Покупці зблідлі з переляканими очима, а вони посміхаються, піраховують прибутки... чесно вже другий день ходжу в якомусь трансі, куди ми котимося... Дійсно дехто втратив людські риси(

 10.10.2014 11:31  Тетяна Ільніцька => © 

У нас був подібний твір - новела (автор - ІМІЗ) "Терезчині ворота", заснований на реальних подіях. Старі ховають молодих. Світ втратив свої людські риси і обриси. Страшний час і страшні його ознаки. 

 10.10.2014 09:18  Олена Вишневська => © 

Важко... гірко...
Щиро написали, від душі! 

 10.10.2014 09:06  Світлана Рачинська => © 

Чудово А скільки таких родин? Просто історія одної країни. Щемно. До сліз.