Багряну позолоту на листках
Ятрить імлою осінь чарівниця,
Щемким пекучим полум’ям ясниться
В думках.
Крізь листопаду пристрасну межу
Ступаю, спалахнувши без причини,
В вітрах листочком трепетним ліщини
Дрижу.
Знеможено сочиться ніжний блюз
В нічному передбаченні світанку,
Мов сон. У його хвилях до останку
Згублюсь.
Яка тремка нестримна глибина
Таїться в нотах за осіннім лоском!
Бездумно лину блюзу відголоском
До дна…
І десь в осінній листяній габі
Через імлистих сумнівів обузу
Зітхну між снами теплий смуток блюзу
Тобі.