Шліфує злива згірклі спориші
з рубрики / циклу «Осіння феєрія»
Воно й не спориші вже… так, відлуння
То згадки вошколупляться в душі
Їх стількиии, та одна б хоч путня
От, власне, злива – теж лиш спомин днів
Неактуальний нині. Осінь поспішає
Втомилась, певно, від абсурдних дій
З зимою домовляється…. Як знаю?
Не знаю, проте бачу: не така!
Стривожена занадто, тому й злиться
Позбавила сезонного тепла
Спостерігає: хто ж заметушиться?
І метушаться, але ж знов не так:
Не обіцянок осінь прагне - вчинків
Душевного тендітного тепла,
А не словесних безпідставних поєдинків
Харків, 6.11.2014
