Гріхи
Чомусь в осінні сірі дні
Так сумно й боляче мені,
Що ледь не плакати я мушу,
Гріхи минулі труять душу.
Та скоєне колись дурне
Не покидає щось мене,
На пам’яті воно і досі,
А особливо в сіру осінь.
Молився, прощення просив,
Й почув – гріхи я відпустив,
Та більше не гріши ніколи
І всім прощай, щоб не впороли.
І враз полегшало мені
І веселіші стали дні,
І осінь раптом посвітліла
Й душа моя вже не боліла.
м. Київ, 28.11.07.