У ЗАТИШКУ ОЧЕЙ
Мій спокій бере свій початок
У затишку рідних очей,
Що так мені любо вивчати,
Котрий, мов крізь мене тече.
У закутках погляду бачу
Безкрайого неба блакить;
В зіницях – безодні, а значить,
Зумів зупинити я мить.
Торкнувся незримого взором
У затінках помаху вій.
Там тиша безхмарно-прозора,
