Відблиск сонцеликої зорі
Він споглядає ніжно сонячність її,
Свого єства осяйність живить нею,
Та ночі всі проводить із Землею:
Стежки гаптує сріблом по воді.
Блідий свій лик хова у світлості її,
Вітальний погляд кидає світанням,
У днів згораннях їхні всі прощання,
Малює сни Землі на ночі полотні,
Співає їй сонати місячні свої,
А сум в очах благає - відпустити...
Але Землі без місяця не жити.
Він тільки відблиск сонцеликої зорі.
.gif "{#}")
