Перебірливим…
з рубрики / циклу «А прийде пародист...»
І знову я один
сиджу в полоні смутку
лиш зграйку дивних рим
в думках складаю в купку…
Відправився в політ – бо муза так і кличе,
Та тре об ногу кіт, і щось собі мурличе.
.
Він хоче спонукать двоногую жирафу –
Жадану відкривать велику білу шафу.
.
Сметани літра там, і м’яса добрий клапоть!
Там поселився б сам – якби не мерзли лапи!
.
Аби лише затих, не пив із мене крові –
Дістав я ковбаси і врізав кус котові.
.
А той її нюхнув, на мене глянув яро,
А потім обернув хвостом до ковбасяри…
.
Ногою так зашкріб, ще й задньою, у смутку –
Немовби на землі він загортав би купку…
.
Показував мені достойно, зримо, сміло:
«Чувак! Ти що приніс? Його вже раз із’їли…»
.
А я ж не для мурла! Для себе брав учора!
Хотів, щоби була до смаку і кольóру!
.
Сто раз перелічив усі інгредієнти* –
Щоб з задньої ноги дістати компліменти?
.
Котяру – коп під хвіст: «Жери собі – що знаєш!
«А – путіна тобі! Якщо перебираєш!»
* * *
А рими? Мучиш лист… Вкладаєш душу свою!
А прийде пародист. І загорта ногою…
м. Туркменабат, Туркменистан, 16.11.2014