Навдворі ще квітнули троянди. .
з рубрики / циклу «Вірші»
Осінь заховала в мені правду,
Тишею тремтіли пелюстки.
Надворі ще квітнули троянди,
А природа готувалась до зими.
Усе змінилось - я і вся природа,
І, здається, це змінила всіх вона.
Завмирали поле, квіти, води,
Бо приходила до нас зима...
Знову тишею зустрів нас ранок,
Тишею минали теплі дні,
Пролітали журавлі над нами,
А дерева мріяли вві сні.
А слова ставали кам`яними,
Холоди пронизували всіх,
А думки ставали мов скляними,
І, здавалося, вже немає втіх.
Та природа лише тихо спала,
Набиралась сил вона вві сні,
Та й зима давно вже знала,
Що прилинуть скоро теплі дні.
І природа вже не буде спати,
Квіти знов розкриють пелюстки,
Дитинчата звірів будуть гратись,
І не буде й слуху від зими.
Але поки що сніги на полі,
Холоди корону підняли,
Вітерець тепер уже на волі,
І коней у вози запрягли.
Сонце тихо визирає у віконце,
Несміливо річечки течуть,
І сніжинки тануть у долонці,
А зима збирається у путь...