Селяни
Скуштували свободу раби,
Захмеліли від вільних вітрів,
Та надумали - добре якби
Віднайти собі кращих панів.
Запросили до себе царя
Із далеких московських країв
І свободи загасла зоря,
Уярмили царі козаків.
Поскидали із трону царів,
Більшовицькая влада прийшла
Не звільнивши селян - кріпаків,
Бо не можна прожить без села.
Нині влада, пройдисвітів цвіт,
Щоб схилити до себе селян,
Захистила їх наче від бід,
Розділивши між ними їх лан.
Й спонукає продати його.
Уторгуєте – каже - грошей
Для добробуту роду свого.
Прислухайтесь до добрих людей.
Вони куплять усенький ваш лан,
Є в них гроші, хоч греблю гати,
Буде добрим новітній ваш пан,
Буде добре за працю платить.
Піде в наймити кожен із вас,
Знай працюй на новітніх панів,
Й веселися у вільний свій час
Без щоденних турбот хазяїв.
Це і є ліберальний той шлях
Для селянських згорьованих мас,
Шоб, нарешті, на наших очах
Дрібновласницький згинув цей клас.
Смертно бились за землю завжди,
Кров’ю й потом полита вона,
Бо не можна без хліба й води
Жити в світі, це кожен з нас зна.
В наший час і новий багатій
Хоче землю у власності мать,
Свій райок збудувати на ній,
А селян за холопів тримать.
м. Київ, 09.04.08