Козачі могили
Розхристана,
гола, обвітрена, –
змовкла земля і
зруйнованих ферм та корівників
стоунхенджі.
В пергаментах цього краю
за сном і за млявістю
ховається жовта, бурхлива
ріка Хуанхе.
Козачі могили –
німі степові бундестаги –
підняли дерев триколори,
напнули горби і
махнули чуприною трав:
«Нехай буде так...
Ми відсіч дамо їм
із кетягів
горобини».
І десь
в межитрав`ї
дрижали тіла ворогів
невидимих,
що злякали їх вартові.
Мов давній оспівувач
влади тирана –
Вергілій,
збагнувши помилку, -
в степах
лютував
вітровій.
