Летів ворон
з рубрики / циклу «Про долю»
Летів ворон, летів чорний,
З жаху складав крила,
Раніш був такий проворний,
Де ж поділась сила.
Бачив лиха він багато,
Голод та розруху,
То йому було за свято,
Для людей за муку.
Вороняччя своє кряче,
Сидить на дубочку,
Народ бідний знову плаче,
Правда у куточку.
Заховалась та сидить,
Вибратись не сила,
З відчаю усе тремтить,
Брехня озвіріла.
Полонила Україну,
Немов чума клята,
Їй ніде немає впину,
На видумку багата.
Де не сієш – там росте,
Така в неї вдача,
Хто там плаче їй пусте,
Вона ж не ледача.
м.Славута,
