Тетяна Чорновіл Сон крізь терня вій
Невтішний світ, де знемагаєш ти,
Я не збагну, та знаю – мушу йти.
За кроком крок у пущі сніговій
Тамую злет густого терня вій,
Мороз думок і застороги ліс,
Печуть в очах ламкі крижинки сліз.
Чи сон, чи яв сочить холодна мла?
Не пропадай! Я тут. Уже прийшла…
11.12.2014 15:55 Антоніна Грицаюк => © |
 Вражаюче! |
06.12.2014 22:12 Світлана Рачинська => © |
 Дуже проникливо... Надзвичайно сподобалось! |
06.12.2014 16:01 Георгій Грищенко => © |
 Чудові слова і переживання. |
06.12.2014 11:14 Тетяна Белімова => © |
 Аж спершу подумала, що іншу публікацію чиюсь відкрила. Не Вашу. Якось так незвично. Звикла, що від Вас зазвичай мажор. А тут такий мороз слів і сльози, як живі. |
06.12.2014 08:12 Деркач Олександр => © |
 Дуже... |
05.12.2014 23:40 Ганна Коназюк => © |
 Після прочитання відчула якесь душевне наповнення теплом, чимось вагомим... Часом, не завжди виходить передати відчуття від прочитаного... Але воно чудове! |