Краплина весняного ясноцвіту
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
В світанкових сплесках нетривкої стужі
Сонне сонце оди ніжило весні,
Промінцем сковзнуло по ламкій калюжі,
Й розкололось дзвінко в скалки крижані.
В небо, що зимовим смутком посіріло,
З карканням злетіла зграя вороння
Славити в захмар’ї стрімко, чорнокрило
Хмуре тло без сонця родженого дня.
Сонячні крижинки я зберу в долоні,
Хай в теплі відтануть бризками дощу,
Щастям захмелію в осяйнім озоні
І ласкавим сонцем в небо відпущу.
А тоді світанням у твій світ полину,
Що тепла чекає в крижаній журбі,
Дивом ясноцвіту сонячну краплину
З мрійною весною надішлю тобі.
