15.12.2014 22:55
для всіх
248
    
  5 | 5  
 © Микола Чат

Музикує печаль…

Музикує печаль…

з рубрики / циклу «ОСІННІЙ СОН ЛЯГАЄ НА ПОЛЯ»

Сипле акордеон переливами нот, 

З-під гіллястих перстів листопаду.

Розімліла рілля від серпанкових цнот, 

Що плетуть воскову серенаду.


Темп чеканить сумний обложним батогом, 

Дощ на плоті гладкої калюжі.

Вітер скрипку дротів пестить злим терпугом, 

Лад в обійми стискаючи дужі.


Музикує печаль між ознобу гаїв, 

Паморозі тремтячим півтоном.

Босоного цимбалить болотом плаїв, 

До кургану, що спить над затоном.


Віртуозно ріка, перекатом хвилець

Гасить ноти в байдужім полоні…

І сріблиться мелодії тихий кінець

Перелітним пером на долоні.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 02.01.2015 23:04  © ... 

Вдячний за добрі слова!

 16.12.2014 16:32  Тетяна Чорновіл => © 

Красива, тендітна поезія!
Відчувається печальна мелодія навіть без супроводу.

 16.12.2014 12:10  Світлана Рачинська => © 

Захоплююсь! У Ваших творах неповторна мелодика. А яка мова!!! Справжня, жива!

 16.12.2014 11:39  Тадм => © 

Вишукана поезія!

 16.12.2014 09:27  Ганна Коназюк => © 

Як завжди, красиво і вишукано!..
Чудово!!!

 16.12.2014 09:06  Тетяна Белімова => © 

Як завжди майстерно і вишукано! Ви такі імператор метафор))