Музикує печаль…
з рубрики / циклу «ОСІННІЙ СОН ЛЯГАЄ НА ПОЛЯ»
Сипле акордеон переливами нот,
З-під гіллястих перстів листопаду.
Розімліла рілля від серпанкових цнот,
Що плетуть воскову серенаду.
Темп чеканить сумний обложним батогом,
Дощ на плоті гладкої калюжі.
Вітер скрипку дротів пестить злим терпугом,
Лад в обійми стискаючи дужі.
Музикує печаль між ознобу гаїв,
Паморозі тремтячим півтоном.
Босоного цимбалить болотом плаїв,
До кургану, що спить над затоном.
Віртуозно ріка, перекатом хвилець
Гасить ноти в байдужім полоні…
І сріблиться мелодії тихий кінець
Перелітним пером на долоні.
