Душа радіє
Іду на поклик пісні,
Радію, що живу,
Думки сумні та слізні
Йти також я не зву.
Лишаю їх в оселі,
Хай скніють в самоті,
А я пісні веселі
Співатиму в гурті.
Ну, що із того, браття,
Що мало в нас грошей,
Розпалимо багаття
З не здійснених ідей.
Можливо вони хибні,
А мо’ не вмілі ми,
Не їли страви рибні,
Щоб стать розумними.
Та все ж душа радіє,
Що має щастя жить,
Що небо ще синіє
І сонечко горить.
м. Київ, 31.10.08
