Одягаю думки
Одягаю думки
У знайомі слова,
Розставляю в рядки
І мій вірш ожива.
І говорить про те,
Як прекрасний цей світ,
Як пахтить і цвіте
І чарує наш рід.
Як людина живе,
Як бідує вона,
Як до дружби нас зве
Й допомоги не зна.
Як сміється над тим,
Що кумедним ще є,
Над своїм і чужим,
Як на сполохи б’є.
Неспокійна душа
У знайомих словах,
У мойого вірша,
У звичайних словах.
м. Київ, 27.10.08
