Бути людиною...
з рубрики / циклу «Українська душа»
Забігли до автобуса хлоп’ята –
Звичайні, безтурботні школярі.
Напевно, до села час повертати,
Сьогодні досить вчити «букварі».
Так кожен день товаришів минає,
Лежить до знань не найкоротший шлях.
Та недарма, бо міцно щось лишає
У щирих по-дитячому серцях.
Почули пасажири: «Зачекайте!».
Водій натиснув миттю на гальма.
Чому підскочили так хлопці, знаєте?
Старенька вчителька в салон зайшла!
Ледь встигла, бо у школі забарилась,
А рейс останній, і якби не ці
Її хлоп’ята, то таки б лишилась
На станції зимової пори.
Приїхали школярики і знову
В них на зупинці сталася біда:
Чомусь у джентльмена у одного
Ще кілька гривень на квиток нема.
І тут по-материнськи кажуть: «Гришо! –
Учителька дістала гаманець -
Давай же на квиток тобі позичу,
Щоб не псувати вечора кінець».
Бувають от такі в житті картини…
Є ті, хто допоможе в скрути час.
Хто вірно береже ім’я людини,
Тихенько янголом блукає серед нас.
13.12.2014